ЙОДНЕ ЧИСЛО (англ. Iodine Value) — умовна величина, чисельно рівна кількості галогену в перерахунку на Йод, у грамах, яка приєднується за місцем подвійного зв’язку до 100 г випробуваної органічної сполуки за певних умов; є важливим фізико-хімічним показником, який характеризує вміст у випробуваних сполуках або їх сумішах реакційноздатних ненасичених зв’язків. Чим більше ненасичених зв’язків, тим більше використовується Йоду в реакції й тим вище Й.ч. Для визначення Й.ч. олій та жирів використовують декілька методів, які відрізняються в основному галогенвмісним реагентом, та умовами проведення аналізу. Найбільшого поширення набули методи: Гюбля, Кауфмана, Війса, Гануса та Вобурна. Для визначення Й.ч. до розчину випробуваної речовини у хлороформі, тетрахлорметані чи ацетатній кислоті доливають розчин Br2, IBr або ICl; після завершення реакції додають надлишок КI і титрують стандартним розчином натрій тіосульфату вільний Йод, який вивільнився при взаємодії КI з непрореагованим Br2 або іншими реагентами. Паралельно проводять контрольний дослід. Й.ч. розраховують за формулою:
Для забезпечення належної відтворюваності результатів аналізу методики визначення Й.ч. потребують дуже точного дотримання всіх умов та ретельного контролю тривалості витримки.дe V0 та V1 — об’єми (мл), 0,1 моль/л розчину натрій тіосульфату, витрачений на титрування відповідно в контрольному досліді та в досліді із застосуванням Br2 або інших реагентів, m — маса наважки речовини (г). Й.ч. для олій — 100–200, для твердих жирів — 35–85, для рідких жирів — 150–200, для ненасичених кислот — 100–400.
Й.ч. характеризує вміст ненасичених сполук або середню кількість подвійних зв’язків у жирах, тому його можна легко розрахувати за жирнокислотним складом. Коефіцієнти перерахунку для найбільш поширених ненасичених кислот, необхідні для обчислення Й.ч. тригліцеридів, наведені нижче: пальмітолеїнова кислота 0,950; олеїнова кислота 0,860; лінолева кислота (два ненасичених зв’язки) 1,732; ліноленова кислота (три ненасичених зв’язки) 2,616. Вміст Й.ч. розраховують шляхом множення масової частки кожної ненасиченої жирної кислоти на її коефіцієнт із подальшим підсумовуванням результатів. Цей процес не замінює стандартної процедури визначення Й.ч. Його можна використовувати для перевірки правильності визначеного хімічним методом значення величини Й.ч., отримання двох результатів з одного аналізу.
| Жир/олія/віск | Й.ч. |
| Бджолиний віск | 8–11 |
| Пальмова олія | 12–14 |
| Яловичий жир | 35–45 |
| Оливкова олія | 79–92 |
| Соняшникова олія | 109–120 |
| Лляна олія Кукурудзяна олія Рицинова олія |
170–190 112–131 81–91 |
Й.ч. є простою та відносно швидко визначуваною хімічною сталою, характерною для жирів та олій. Це важливий показник жирів, який характеризує сумарний вміст ненасичених сполук, але не дозволяє визначати вміст окремих жирних кислот. Методи визначення Й.ч. дуже точні та забезпечують одержання результатів, дуже близьких до теоретично розрахованих, за винятком випадків наявності спряжених подвійних зв’язків або розташованих поряд із карбоксильною групою. Однак якщо спосіб добування або тип жиру в продукті невідомі, може бути малоінформативним. Так, добуті за різними технологіями однакові рослинні олії не будуть мати однакових Й.ч. Проте при всіх недоліках Й.ч. є корисним інструментом для контролю технологічного процесу добування певної якості кінцевого продукту.
Сиггиа С. Количественный анализ по функциональным группам: Пер. с англ. — М., 1983; Черонис Н.Д., Ма Т.С., Микро- и полумикрометоды органического функционального анализа: Пер. с англ. — М., 1973; Pocklinton W.D. Determination of the iodine value of oils and fats: results of a collaborative study // Pure and Appl. Chem. — 1990. — V. 62, № 12.